1. Словник української мови в 11 томах

рунитися

РУНИ́ТИСЯ, и́ться, недок.

1. Розвиваючись, густо рости, кущитися (про злаки і трави).

[Степан:] В полі хлібець людський зеленіє, а на панському почав рунитись (Кроп., II, 1958, 44).

2. Буяти добрими сходами, молодою зеленню; зеленіти.

З степу все налітали і налітали легкі вітерці, поле рунилося молодою зеленню, і хвилі трав бігли аж за обрій (Сенч., На Бат. горі, 1960, 268).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рунитися — руни́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рунитися — -иться, недок. 1》 Розвиваючись, густо рости, кущитися (про злаки і трави). 2》 Буяти добрими сходами, молодою зеленню; зеленіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рунитися — РУНИ́ТИСЯ, и́ться, недок. 1. Розвиваючись, густо рости, кущитися (про злаки і трави). [Степан:] В полі хлібець людський зеленіє, а на панському почав рунитись (М. Кропивницький). 2. Буяти добрими сходами, молодою зеленню; зеленіти. Словник української мови у 20 томах
  4. рунитися — КУ́ЩИТИСЯ (рости кущем, кущами, утворювати кущі); РУНИ́ТИСЯ (про злаки і трави — розвиваючись, густо рости). Не кущиться там пшениця, Де дурман-трава... (С. Олійник); Вереснева озима славно руниться (К. Гордієнко). Словник синонімів української мови
  5. рунитися — Руни́тися, руню́ся, -ни́шся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. рунитися — Руни́тися, -ню́ся, -ни́шся гл. Куститься. Словник української мови Грінченка