1. Словник української мови в 11 томах

руїнний

РУЇ́ННИЙ, а, е.

1. Прикм. до руї́на 1.

У бетонних буреломах все узбережжя. Велетень якийсь, Геракл XX віку, бився тут з морем, і зосталось побойовище: багатотонне груддя залізобетону, як після бомбування, лежить вподовж берега в руїнному хаосі (Гончар, Циклон, 1970, 3).

2. Те саме, що руйнівни́й.

Здається, що нагромаджені засоби руїнної матерії пруться, тиснуть велетня [хмару] і що він гнеться та стогне під їх вагою (Фр., IV, 1950, 339);

Ні урагану злого міць руїнна, Ні буйства вод старого Тіберіна, Що стільки раз вставав на тебе [Риме] він, Не збили гордої твоєї вроди, І навіть прах святих твоїх руїн Ще вабить владарів, сліпить народи (Зеров, Вибр., 1966, 448).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. руїнний — руї́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. руїнний — Руйнівний, руїнницький, спустошливий, спустошувальний, деструктивний. Словник синонімів Караванського
  3. руїнний — -а, -е. 1》 Прикм. до руїна 1). 2》 Те саме, що руйнівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. руїнний — РУЇ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до руї́на 1. У бетонних буреломах все узбережжя. Велетень якийсь, Геракл XX віку, бився тут з морем, і зосталось побойовище: багатотонне груддя залізобетону, як після бомбування, лежить вподовж берега в руїнному хаосі (О. Словник української мови у 20 томах
  5. руїнний — РУЙНІВНИ́Й (який руйнує що-небудь), РУЙНУВА́ЛЬНИЙ, РУЇ́ННИЙ, РУЇ́ННИЦЬКИЙ, РУЇВНИ́ЧИЙ рідко, РУЙНА́ЦЬКИЙ рідко, РОЗРУ́ЙНИЙ діал.; СПУСТО́ШЛИВИЙ (який руйнує дощенту). Словник синонімів української мови
  6. руїнний — Руї́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. руїнний — Руїнний, -а, -е Разрушительный. Впинили від лютої руїнної роботи. К. ЦН. 292. Кохається в руїнних ідеалах. К. Дз. 189. Словник української мови Грінченка