1. Словник української мови в 11 томах

рябо

РЯ́БО. Присл. до ряби́й 1;

// у знач. присудк. сл.

— Оце перейшла бульвар, та як глянула на убори одеських дам, то трохи не осліпла! — сказала Саня. — Рябо, червоно, зелено, жовто, синьо й усяково (Н.-Лев., V, 1966, 135).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рябо — ря́бо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. рябо — Присл. до рябий 1). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рябо — РЯ́БО. Присл. до ряби́й 1; // у знач. пред. – Оце перейшла бульвар, та як глянула на убори одеських дам, то трохи не осліпла! – сказала Саня. – Рябо, червоно, зелено, жовто, синьо й усяково (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  4. рябо — Рябо нар. 1) Пестро. Аби, бабо, рябо. Ном. № 5223. 2) Рябо, съ оспинами, съ пятнами на лицѣ. Хоч ряби на виду, так маслаки доладу. Ном. № 7317. Словник української мови Грінченка