1. Словник української мови в 11 томах

рявкати

РЯ́ВКАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. Те саме, що га́вкати 1.

Докучай [собака] зиркає у наш бік,.. рявкає суворим басом і мчить далі (Вишня, II, 1956, 126).

2. перен. Голосно говорити, кричати.

Зупиняється [лейтенант] на відстані десяти кроків, мовчки поводить по солдатському гурті байдужим поглядом і несподівано рявкає: — Встати!.. (Кол., На фронті.., 1959, 95).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рявкати — ря́вкати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. рявкати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Те саме, що гавкати 1). 2》 перен. Голосно говорити, кричати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рявкати — див. горланити Словник чужослів Павло Штепа
  4. рявкати — РЯ́ВКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Те саме, що га́вкати 1. Докучай [собака] зиркає у наш бік, .. рявкає суворим басом і мчить далі (Остап Вишня). 2. перен. Голосно говорити, кричати, видавати звуки. Словник української мови у 20 томах
  5. рявкати — ГА́ВКАТИ (про собак, лисиць і т. ін. — видавати гавкіт), ГАВКОТІ́ТИ, БРЕХА́ТИ розм.; ДЗЯ́ВКАТИ, ДЗЯВКОТІ́ТИ, ДЗЯВОЛИ́ТИ, ЦЯ́ВКАТИ розм. (про маленького собаку, щеня, лисицю тощо — пискливо); РЯ́ВКАТИ розм. (грубо, грізно); ГВАЛТУВА́ТИ, ВАЛУВА́ТИ (перев. Словник синонімів української мови