1. Словник української мови в 11 томах

рівноцінний

РІВНОЦІ́ННИЙ, а, е.

1. Який має однакові з чим-небудь ціну, вартість.

2. Однаковий з ким-, чим-небудь своїми якостями, властивостями, значенням, роллю і т. ін.

— Ви хочете зруйнувати його [народу] світогляд, його віру, хоч замість того нічого рівноцінного не даєте йому… (Коцюб., II, 1955, 137);

Колгосп має багато випасів. Не всі вони рівноцінні. Значна площа їх потребує поліпшення (Колг. Укр., 7, 1958, 24);

Вживати іншомовне слово, коли є рівноцінне йому російське слово, — означає ображати і здоровий розум і здоровий смак (Бєлін., Вибр. статті, 1948, 342).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рівноцінний — рівноці́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рівноцінний — -а, -е. 1》 Який має однакові з чим-небудь ціну, вартість. 2》 Однаковий з ким-, чим-небудь своїми якостями, властивостями, значенням, роллю і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рівноцінний — РІВНОЦІ́ННИЙ, а, е. 1. Який має однакову з чим-небудь ціну, вартість. 2. Однаковий з ким-, чим-небудь своїми якостями, властивостями, значенням, роллю і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. рівноцінний — ТОТО́ЖНИЙ (той самий, однаковий з чимось; цілком відповідний), РІВНОЗНА́ЧНИЙ, РІВНОЦІ́ННИЙ, АДЕКВА́ТНИЙ книжн., ІДЕНТИ́ЧНИЙ книжн., ЕКВІВАЛЕ́НТНИЙ книжн., ДОСТЕМЕ́ННИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. рівноцінний — Рівноці́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)