1. Словник української мови в 11 томах

різьба

РІЗЬБА́, и, ж.

1. Мистецтво вирізування малюнка, візерунка на якому-небудь твердому матеріалі.

[Єгиптянин:] Либонь, що я б не мури малював, різьби, малярства, будівництва вчився б (Л. Укр., II, 1951, 245);

У шкільні роки О. Гаврилюк виявив здібності до малювання, ліплення, різьби, музики і віршування (Іст. укр. літ., II, 1956, 611).

2. Малюнок, візерунок, вирізаний на якому-небудь твердому матеріалі.

І кожна цегла, статуя, колона, мережечка, різьба і малювання незримими устами промовляє: «Мене створив єгипетський народ» (Л. Укр., І, 1951, 253);

Як цяцька, красувався на цегляному підмурку будинок з ганком, оторочений навкруг дерев’яною різьбою (Стельмах, II, 1962, 367);

*У порівн. Обриси дальнього лісу, хат були чіткими, наче свіжа різьба (Стельмах, II, 1962, 333).

3. техн. Гвинтова канавка на циліндричній або конічній поверхні чого-небудь.

Досить часто на токарних верстатах доводиться нарізати різьбу (Різальні інстр.., 1959, 63);

Іван Кіндратович Степ запропонував новий пристрій для розточки внутрішньої стрічкової різьби (Ткач, Арена, 1960, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. різьба — різьба́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. різьба — Вирізьблювання, різьбарство, різьблення, різьбярство Словник синонімів Вусика
  3. різьба — [р'із'ба] -би, д. і м. -б'і, мн. р'із'бие, р'із'б дв'і р'із'би Орфоепічний словник української мови
  4. різьба — -и, ж. 1》 Мистецтво вирізування малюнка, візерунка на якому-небудь твердому матеріалі. 2》 Малюнок, візерунок, вирізаний на якому-небудь твердому матеріалі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. різьба — РІЗЬБА́, и́, ж. 1. Мистецтво вирізування малюнка, візерунка на якому-небудь твердому матеріалі. [Єгиптянин:] Либонь, що я б не мури малював, різьби, малярства, будівництва вчився б (Леся Українка); У шкільні роки... Словник української мови у 20 томах
  6. різьба — И, ж. Стислість, пружність жіночих статевих органів (піхви). Збита різьба. Словник сучасного українського сленгу
  7. різьба — РІ́ЗЬБЛЕННЯ (мистецтво вирізування малюнка, візерунка на чомусь твердому; вирізаний малюнок, візерунок), РІЗЬБА́, ВИ́РІЗКИ розм. (візерунки). На горищі Стефан знайшов сопілку з тонким різьбленням (С. Словник синонімів української мови
  8. різьба — Різьба́, -би́, -бі́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. різьба — Різьба, -би ж. Рѣзьба, рѣзная работа. Шух. І. 192. Дорогу різьбу рубають. К. Псал. 169. Словник української мови Грінченка