1. Словник української мови в 11 томах

саботаж

САБОТА́Ж, у, ч.

1. Навмисний зрив роботи, який виявляється у прямій відмові від неї або у недбалому, несумлінному її виконанні.

Після революції 18 березня частина чиновників утекла у Версаль, а ті, що залишились, зустріли, нову владу саботажем (Нова іст., 1957, 13);

Боротьба радянських патріотів на зайнятій фашистами території мала найрізноманітніші форми, починаючи від масових актів саботажу і кінчаючи сміливими операціями бойових груп і загонів (Ком. Укр., 5, 1965, 30).

2. чого. Прихована протидія здійсненню чого-небудь.

— Навчені досвідом минулої осені, німці [фашисти] прикладуть усіх сил, щоб не допустити до саботажу весняної кампанії (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 80).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. саботаж — сабота́ж іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. саботаж — Зрив, підрив, підважування, с. шкідництво; З. П. потайна протидія; саботування, саботажництво. Словник синонімів Караванського
  3. саботаж — -у, ч. 1》 Навмисний зрив роботи, який виявляється у прямій відмові від неї або в недбалому, несумлінному її виконанні. 2》 чого. Прихована протидія здійсненню чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. саботаж — САБОТА́Ж, у, ч. 1. Навмисний зрив роботи, який виявляється у прямій відмові від неї або у недбалому, несумлінному її виконанні. Щирою любов'ю, щирою ласкою й веселістю, мої панове!... Словник української мови у 20 томах
  5. саботаж — сабота́ж (франц. sabotage, від saboter – стукати черевиками) 1. Навмисний зрив роботи шляхом прямої відмови від неї або свідомо недбалого її виконання; одна з форм економічної боротьби трудящих капіталістичних країн проти підприємців. 2. Прихована, замаскована протидія будь-яким заходам. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. саботаж — ПРОТИДІ́Я (дія, що спрямована проти іншої дії, перешкоджає їй), ПРОТИВЕ́НСТВО заст.; САБОТА́Ж (прихована протидія здійсненню чогось). Словник синонімів української мови
  7. саботаж — Сабота́ж, -та́жу, -жеві, -жем Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. саботаж — рос. саботаж 1. Свідоме, задумане невиконання або недбале виконання особою чи групою осіб своїх службових або інших обов'язків. 2. Приховане протидіяння здійсненню небажаних заходів. Eкономічна енциклопедія