сабіни

САБІ́НИ, ів, САБІ́НЯНИ, нян, мн. (одн. сабі́нянин, а, ч.; сабі́нянка, и, ж.). Давне італійське плем’я, що жило в східній частині Середньої Італії.

Тим старосвітським звичаєм жили і сабіняни давні; Ромул його шанував (Зеров, Вибр., 1966, 218).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сабіни — -ів, сабіняни, -нян, мн. (одн. сабінянин, -а, ч.; сабінянка, -и, ж.). Давнє італійське плем'я, що жило у східній частині Середньої Італії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. сабіни — САБІ́НИ, ів, САБІ́НЯНИ, нян, мн. (одн. сабі́нянин, а, ч.; сабі́нянка, и, ж.). Давне італійське плем'я, що жило в східній частині Середньої Італії. Тим старосвітським звичаєм жили і сабіняни давні; Ромул його шанував (М. Зеров). Словник української мови у 20 томах