1. Словник української мови в 11 томах

самовладно

САМОВЛА́ДНО, заст. Присл. до самовла́дний.

Спізнала [Татьяна] досвідом великим, Як волю взять над чоловіком Та самовладно управлять (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 59);

[Андромаха:] Як я те [війну] чую й бачу, то здається мені, що то повстав з безодні Хаос, що ні людей нема вже, ні богів, а тільки смерть панує самовладно (Л. Укр., II, 1951, 261).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самовладно — самовла́дно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. самовладно — заст. Присл. до самовладний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самовладно — САМОВЛА́ДНО, заст. Присл. до самовла́дний. Спізнала [Татьяна] досвідом великим, Як волю взять над чоловіком Та самовладно управлять (М. Рильський, пер. з тв. Словник української мови у 20 томах
  4. самовладно — Самовладно нар. Самовластно, самодержавно. Желех. Словник української мови Грінченка