1. Словник української мови в 11 томах

самодурство

САМОДУ́РСТВО, а, с. Спосіб дій, поводження самодура; вчинок самодура.

У повісті [І. Пільгука «Повій, вітре!»] показане навчання Руданського в Шаргородській бурсі, жорстокість і самодурство духовних наставників, які прагнули вбити в учнів найменші людські поривання (Вітч., 2, 1970, 200);

Григорій учився вже в шостому класі. Якось-то вчився, перемагаючи самодурство батька (Ле, В снопі.., 1960, 145);

Твердий норов без ясної цілі, без знань — то завдаток самодурства (Літ. Укр., 19.VIІІ 1969, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самодурство — самоду́рство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самодурство — див. сваволя Словник синонімів Вусика
  3. самодурство — -а, с. Спосіб дій, поводження самодура; вчинок самодура. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самодурство — САМОДУ́РСТВО, а, с. Спосіб дій, поводження самодура; вчинок самодура. У повісті [І. Пільгука “Повій, вітре!”] показане навчання Руданського в Шаргородській бурсі, жорстокість і самодурство духовних наставників... Словник української мови у 20 томах