1. Словник української мови в 11 томах

самозванство

САМОЗВА́НСТВО, а, с. Незаконне присвоєння собі чужого імені, звання тощо.

Таємниці царського двору, найрізноманітніші випадки самозванства.. постійно привертали увагу тих письменників, яким не була байдужою доля країни (Рад. літ-во, 11, 1974, 50);

— Ну, що ж, доведеться судитися з ним; притягти його за самозванство (Кулик, Записки консула, 1958, 192).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самозванство — самозва́нство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самозванство — -а, с. Незаконне присвоєння собі чужого імені, звання тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самозванство — САМОЗВА́НСТВО, а, с. Незаконне присвоєння собі чужого імені, звання тощо. Таємниці царського двору, найрізноманітніші випадки самозванства .. постійно привертали увагу тих письменників, яким не була байдужою доля країни (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах