1. Словник української мови в 11 томах

самолюбно

САМОЛЮ́БНО. Присл. до самолю́бний.

[Деїфоб:] Я не сподівався, що ти, троянка і дочка Пріама, так самолюбно можеш одрікатись подать рятунок Трої і родині (Л. Укр., II, 1951, 281).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самолюбно — самолю́бно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. самолюбно — Присл. до самолюбний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самолюбно — САМОЛЮ́БНО. Присл. до самолю́бний. [Деїфоб:] Я не сподівався, що ти, троянка і дочка Пріама, так самолюбно можеш одрікатись подать рятунок Трої і родині (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах