1. Словник української мови в 11 томах

самопошана

САМОПОША́НА, и, ж. Пошана до самого себе, до своєї особи; самоповага.

Ні в якій країні Брак самопошани Так людей не жер, Як у нас донині… Бийте, рвіть кайдани, Доки дух не вмер! (Граб., І, 1959, 328).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самопошана — самопоша́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. самопошана — -и, ж. Пошана до самого себе, до своєї особи; самоповага. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самопошана — САМОПОША́НА, и, ж. Пошана до самого себе, до своєї особи; самоповага. Ні в якій країні Брак самопошани Так людей не жер, Як у нас донині... Бийте, рвіть кайдани, Доки дух не вмер! (П. Грабовський). Словник української мови у 20 томах