1. Словник української мови в 11 томах

самоуправління

САМОУПРАВЛІ́ННЯ, я, с. Те саме, що самоврядува́ння.

Робітниче самоуправління, що забезпечує участь колективу в управлінні комбінатом, є водночас для широкого робітничого активу школою патріотичного виховання, школою соціалістичного господарювання (Ком. Укр., 8, 1969, 25);

Козацтву було дозволено мати самоуправління на території лише одного Київського воєводства (Іст. СРСР, I, 1957, 163).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самоуправління — самоуправлі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самоуправління — -я, с. Те саме, що самоврядування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самоуправління — САМОУПРАВЛІ́ННЯ, я, с. Те саме, що самоврядува́ння. Козацтву було дозволено мати самоуправління на території лише одного Київського воєводства (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. самоуправління — (англ. self-mаnаgеmепt) автономне функціонування будь-якої організаційної системи, яка правоздатна приймати рішення щодо внутрішніх проблем, залучати виконавців до процесу розробки рішень... Економічний словник
  5. самоуправління — САМОВРЯДУВА́ННЯ (форма управління, що ґрунтується на праві самостійного вирішення питань внутрішнього керівництва), САМОУПРАВЛІ́ННЯ, САМОУПРА́ВА рідше. Революційне самоврядування; Козаче самоуправління. Словник синонімів української мови
  6. самоуправління — рос. самоуправление спосіб, режим управління підприємством, за яким основні функції управління його діяльністю здійснює саме підприємство, без зовнішнього втручання. Eкономічна енциклопедія