1. Словник української мови в 11 томах

самохвалець

САМОХВА́ЛЕЦЬ, льця, ч. Те саме, що самохва́л.

В великому натхненні Хоче [Атта Троль] ділом доказати, Що не марний самохвалець, А митець великий справді (Л. Укр., IV, 1954, 142).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самохвалець — самохва́лець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. самохвалець — див. пихатий; хвалько Словник синонімів Вусика
  3. самохвалець — -льця, ч. Те саме, що самохвал. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самохвалець — Хвалько, див. хвастун, чванько, задавака, позер, спесивий, фанфарон Словник чужослів Павло Штепа
  5. самохвалець — САМОХВА́ЛЕЦЬ, льця, ч. Те саме, що самохва́л. В великому натхненні Хоче [Атта Троль] ділом доказати, Що не марний самохвалець, А митець великий справді (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  6. самохвалець — ХВАЛЬКО́ розм. (людина, яка любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь), ХВАСТУ́Н підсил. розм., ХВАСТ підсил. розм., ВИХВАЛЯ́КА підсил. розм.; САМОХВА́Л, САМОХВА́ЛЕЦЬ (той, хто хвалить себе); ФАНФАРО́Н розм. (хвалькуватий базіка). Словник синонімів української мови