сапання

СА́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. са́пати і звуки, утворювані цією дією.

Кругом тихо було,.. тілько сонне сапання служниці чути було з-за печі (Фр., V, 1951, 407);

Нараз до його слуху долетіло з боку омшаника важке сапання і глухий гупіт (Кол., Терен.., 1959, 109);

*У порівн. Гомін хвиль перейшов у бухання. Спочатку глухе, як важке сапання (Коцюб., І, 1955, 391).

САПА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. сапа́ти.

Захопившись сапанням, Тетяна незчулася, як опинилась під зливою (Добр., Тече річка.., 1961, 94);

Найбільш трудомісткою операцією, як відомо, раніше було ручне сапання. Механізований міжрядний обробіток звільнив людей від цієї важкої роботи (Рад. Укр., 22.III 1961, 2).

2. Пора, період, коли найінтенсивніше сапають.

— Дасте мені, куме Семене, плуга? Я вам відроблю в сапання (Март., Тв., 1954, 75).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сапання — са́пання іменник середнього роду сопіння сапа́ння іменник середнього роду сапування Орфографічний словник української мови
  2. сапання — I сап`ання-я, с. 1》 Дія за знач. сапати. 2》 Пора, період, коли найінтенсивніше сапають. II с`апання-я, с. Дія за знач. сапати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сапання — САПА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. сапа́ти. Захопившись сапанням, Тетяна незчулася, як опинилась під зливою (С. Добровольський); Найбільш трудомісткою операцією, як відомо, раніше було ручне сапання. Словник української мови у 20 томах
  4. сапання — Са́пання, -ння, -нню, -нням сапання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сапання — Сапа́ння, -ня с. Полотье. Словник української мови Грінченка