1. Словник української мови в 11 томах

сварливий

СВАРЛИ́ВИЙ, а, е. Схильний до сварок.

А сей коваль такий, що хоч би й паном йому бути, лихий та сварливий (Вовчок, І, 1955, 34);

Бабуся Уляна була маленька на зріст, суха, вертлява і страшенно сварлива (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 43);

*Образно. В Донець бігли сварливі, скуйовджені струмки й не могли перекричати один одного (Донч., IV, 1957, 169);

*У порівн. Осінній день, немов сварлива господиня, Дощем холодним бубонить давно (Стельмах, Жито.., 1954, 135);

// Власт. такій людині.

Через свою сварливу вдачу й недбалість стратив панотець раз назавсіди всяку прихильність у їмості (Март., Тв., 1954, 355);

Тільки попади їй на язик. На весь куток іде слава про її сварливу вдачу (Коп., Навколо полум’я, 1961, 18);

// Сповнений сварками.

Мова несподівано почала набирати небажаного, сварливого, навіть приперченого жартами характеру (Коцюба, Нові береги, 1959, 422);

Сварливу, затхлу атмосферу першою розрядила моя добренька рідненька матуся (Ковінька, Кутя.., 1960, 143).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сварливий — (який любить сваритися) заїдливий, лайливий. Словник синонімів Полюги
  2. сварливий — сварли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. сварливий — Звадливий, сперечливий, незлагідний, заїдливий, с. скандальний; сваркий; ім. СВАРУН, гарикало, гризюка, п! ІРЖА. Словник синонімів Караванського
  4. сварливий — див. крикливий; сердитий Словник синонімів Вусика
  5. сварливий — [сварливией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  6. сварливий — -а, -е. Схильний до сварок. || Власт. такій людині. || Сповнений сварками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. сварливий — СВАРЛИ́ВИЙ, а, е. Схильний до сварок. А сей коваль такий, що хоч би й паном йому бути, лихий та сварливий (Марко Вовчок); Бабуся Уляна була маленька на зріст, суха, вертлява і страшенно сварлива (Є. Кравченко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  8. сварливий — СВАРЛИ́ВИЙ (який часто свариться, любить сваритися), ЛАЙЛИ́ВИЙ, ЗАЇ́ДЛИВИЙ, ГАРИ́КЛИВИЙ розм., ЗАРІЧА́НИЙ діал. Словник синонімів української мови
  9. сварливий — Сварли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. сварливий — Сварливий, -а, -е Сердитый, бранчивый, сварливый. Прошу ж тебе, мій миленький, до свекрухи й не веди, бо свекруха й лепетуха, сварливая голова. Чуб. V. 535. Словник української мови Грінченка