сваха
СВА́ХА, и, ж.
1. Жінка, яка, добре знаючи весільні обряди, порядкує на весіллі.
Князь із молодою княгинею сидять високо на тому возі, а навкруги свахи, дружки, світилка з мечем і музики (П. Куліш, Вибр., 1969, 267);
[Капуста:] Пані свахо, Частуй гостей. Та не барись і ти, Дружко мій любий, наливай чарки (Коч., П’єси, 1951, 199);
*У порівн. Ріпники бігли на полуйку, як свахи на весілля (Фр., IV, 1950, 9);
// Жінка, яка займається сватанням, влаштуванням шлюбів.
Роль свахи або посаженої [посадженої] матері була найлюбіша їй [графині] з усіх ролей (Фр., VI, 1951, 348).
◊ Переї́жджа сва́ха — той, хто не тримається одного місця.
2. Мати або родичка одного з подружжя щодо батьків або родичів другого.
Закувала зозулина на даху, на даху, Моя мамка твою матір не хоче за сваху (Коломийки, 1969, 216);
Перед самим різдвом до баби Зіньки зайшов її сват Филін. — Чи ви чули, свахо, що виробляють парубки? Чого натворив в корчмі Денис? — спитав Филін (Н.-Лев., VI, 1966, 361).
Значення в інших словниках
- сваха — сва́ха іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сваха — -и, ж. 1》 Жінка, яка, добре знаючи весільні обряди, порядкує на весіллі. || Жінка, яка займається сватанням, влаштуванням шлюбів. Переїжджа сваха перен. — той, хто не тримається одного місця. 2》 Мати або родичка одного з подружжя щодо батьків або родичів другого. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сваха — СВА́ХА, и, ж. 1. Жінка, яка, добре знаючи весільні обряди, порядкує на весіллі. Князь із молодою княгинею сидять високо на тому возі, а навкруги свахи, дружки, світилка з мечем і музики (П. Куліш); [Капуста:] Пані свахо, Частуй гостей. Словник української мови у 20 томах
- сваха — Кожній свашці по ковбасці. Кожньому треба віддати його честь. Не все те правда, що свашки плещуть. Звичайно на весіллю свашки перехвалюють відданицю, її рід, та свекруху. Сваха нікого не страха. Вона старається поладити спори в добрий спосіб. Приповідки або українсько-народня філософія
- сваха — (як) переї́жджа сва́ха, зі сл. гаса́ти, бі́гати, ї́здити і т. ін. Людина, що часто міняє місце свого перебування. І став Максим жити на два двори: місяць поживе в дружини, місяць — у матері. Фразеологічний словник української мови
- сваха — Сва́ха, -хи, -сі; сва́хи, свах Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сваха — Сваха, -хи ж. 1) Мать зятя или невѣстки, а также родственница одного изъ супруговъ, по отношенію къ родственницѣ другого. Маркев. 109. Пишна сваха, пишна, проти зятя не вийшла. Мет. 191. Словник української мови Грінченка