1. Словник української мови в 11 томах

свистання

СВИСТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. свиста́ти і звуки, утворювані цією дією.

Попробував [Євгеній] навіть тихенько свистати якусь арію, але його уста тремтіли.. і зо свистання не вийшло нічого (Фр., VII, 1951, 237);

Знову різало повітря якесь гостре свистання.. Над ними у повітрі справді ширяв хижий кобець [кібець], гостро й пронизувато свистячи (Гр., Без хліба, 1958, 52).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свистання — свиста́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. свистання — -я, с. Дія за знач. свистати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. свистання — СВИСТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. свиста́ти і звуки, утворювані цією дією. Попробував [Євгеній] навіть тихенько свистати якусь арію, але його уста тремтіли .. і зо свистання не вийшло нічого (І. Франко); Знову різало повітря якесь гостре свистання .. Словник української мови у 20 томах
  4. свистання — Свиста́ння, -ня с. = свистіння. Словник української мови Грінченка