1. Словник української мови в 11 томах

своєкорисливий

СВОЄКОРИ́СЛИВИЙ, а, е. Який прагне до власної вигоди, наживи, дбає про користь лише для себе.

Сила концепції повісті ще й в тому, що в ній відтворено історичну правду: за Палієм — народ, ..Мазепу автор розвінчує як інтригана, як людину честолюбну та своєкорисливу (Смолич, VI, 1959, 270);

// Власт. такій людині; побудований на турботі лише про свою користь.

Своєкорислива політика князів і бояр, загострення міжусобної боротьби на Русі.. — все це давало половцям можливість безперешкодно нападати на Руську землю (Іст. укр. літ., І, 1954, 43).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. своєкорисливий — своєкори́сливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. своєкорисливий — -а, -е. Який прагне власної вигоди, наживи, дбає про користь лише для себе. || Власт. такій людині; побудований на турботі лише про свою користь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. своєкорисливий — СВОЄКОРИ́СЛИВИЙ, а, е. Який прагне до власної вигоди, наживи, дбає про користь лише для себе. Толітаризм – це правління терористів, своєкорисливих олігархів (з публіц. літ.); // Власт. такій людині; побудований на турботі лише про свою користь. Словник української мови у 20 томах