1. Словник української мови в 11 томах

святощі

СВЯ́ТОЩІ, ів, мн. (рідко одн. свя́тощ, і, ж.). Те саме, що святи́ня 1, 2.

Серед розкішної, чистої природи монастир — з його «братією», святощами та забобонами — здається якоюсь гидкою плямою, смердючою купою гною (Коцюб., III, 1956, 141);

— Звичай у народу — святощі: я не сміла зрікатися (Барв., Опов.., 1902, 124);

Ти кажеш: заспівай!.. Не можу я співати, Мовчу, бо я не звик, Щоб святощі душі мав тяжко ображати Несамовитий крик (Гр., І, 1963, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. святощі — свя́тощі множинний іменник рідко Орфографічний словник української мови
  2. святощі — див. СВЯТИНЯ. Словник синонімів Караванського
  3. святощі — -ів, мн. (рідко одн. святощ, -і, ж.). Те саме, що святиня 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. святощі — СВЯ́ТОЩІ, ів, мн. Те саме, що святи́ня 1, 2. – Звичай у народу – святощі: я не сміла зрікатися (Ганна Барвінок); Ти кажеш: заспівай!.. Не можу я співати, Мовчу, бо я не звик, Щоб святощі душі мав тяжко ображати Несамовитий крик (Б. Грінченко). Словник української мови у 20 томах
  5. святощі — СВЯТИ́НЯ (що-небудь особливо дороге, глибоко шановане), СВЯ́ТОЩІ мн.; ХРАМ, ХРА́МИ́НА заст. (місце, яке викликає почуття великої поваги). Однополчани були йому кревною ріднею, зброя — ремеслом, прапор — родинною святинею (О. Словник синонімів української мови
  6. святощі — Свя́тощі, -щів, -щам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)