село

СЕЛО́, а́, с.

1. Населений пункт (звичайно великий) неміського типу, жителі якого займаються перев. обробітком землі.

Мов оазис, в чистім полі Село зеленіє (Шевч., II, 1963, 172);

Ось під нами Черемош ізвився.. Над ним в святочному спокою Гріється мале село гуцульське (Фр., XIII, 1954, 329);

Все село було видко, як на долоні, з усіма білими хатами, з клунями, з церквою, з садками й вербами (Н.-Лев., II, 1956, 196);

Великі перетворення сталися в селах України. Замість старих, приземкуватих хатинок виросли в них добре впорядковані будинки на дві-три, а то й чотири кімнати. З’явились нові школи, лікарні, магазини (Рад. Укр., 24.II 1962, 3).

◊ Кри́кнути на все село́ див. кри́кнути;

Піти́ з торба́ми по селу́ див. піти́.

2. Сільська місцевість взагалі.

Соціал-демократія, в усякому разі, повинна зробити все для розвинення свідомості найширших верств селянства, для зрозуміння ними класової боротьби, яка відбувається на селі (Ленін, 15, 1971, 76);

Село цікавить його [І. Франка] не з етнографічного боку, як попередніх письменників, він не ідеалізує сільського життя (Коцюб., III, 1956, 36);

Широке застосування техніки докорінно змінило обличчя села, технічний рівень життя населення (Хлібороб Укр., 6, 1969, 36).

3. збірн. Жителі села, сільської місцевості.

Опріч дівчат, приходили провідувати Оксану і жінки, і молодиці, бо Оксану усі селом любили (Кв.-Осн., II, 1956, 444);

Одірвали [рідних] від Кармеля, укинули його у візок і повезли шляхом, а все-усе село знялося, наче рій, і гудучи дивилося услід (Вовчок, І, 1955, 362);

Половина села не орала й не сіяла того року (Н.-Лев., II, 1956, 260);

Несподівано прийшов Василенко, якого вже розшукувало все село (Стельмах, II, 1962, 363);

Щоранку чередник піднімав село на ноги (Томч., Жменяки, 1964, 199).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. село — Село́, -ла́ с. Село, деревня. То гуляє козак Голота, погуляє, ні города, ні села не займає. ЗОЮР. ум. се́лечко, сельце. Через наше сельце везено деревце. Чуб. III. 139. Ой дано ж єму та три селечка. АД. І. 149. Словник української мови Грінченка
  2. село — В біднім селі дідів много, а в багатім ні одного. Бідне село й люди бідні, і не годні помогти один другому, а в багатім багачі поможуть одному, щоб не ішов просити. На селі лікар — піч, а свиня — астроном. Приповідки або українсько-народня філософія
  3. село — див. хлібороб Словник синонімів Вусика
  4. село — Село́, -ла́, -лу́, по селу́, в селі́; се́ла, сіл, се́лам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. село — рос. село населений пункт, переважна більшість жителів якого працює в сільському господарстві. Органом державної влади на території села є сільська рада. Віднесення населених пунктів до категорії сіл регулюється чинним законодавством. Eкономічна енциклопедія
  6. село — село : ◊ вигляда́є село про людину, чиї манери поведінки виявляють сільське походження (ст): Ти маєш силу. Тільки з тебе часом ще виглядає село (Нижанківський)||село і люди, соломка вилізає ◊ село і люди 1. = вигляда́є село (ср)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. село — СЕЛО́ (населений пункт неміського типу); СЕ́ЛИЩЕ, СЛОБОДА́ заст., розм. (велике село); ПРИСІ́ЛО́К (невелике село біля більшого); ПОСЕ́ЛЕННЯ, ОСЕ́ЛОК, ОСЕ́ЛИЩЕ заст., ВЕСЬ заст., СЕЛИ́ТЬБА заст., ОСЕ́ЛЯ діал. Словник синонімів української мови
  8. село — (неміський населений пункт) селище, слобода, (невеличка частина на окраїні села) присілок. Словник синонімів Полюги
  9. село — СЕЛО́, а́, с. 1. Населений пункт (звичайно великий) неміського типу, жителі якого займаються перев. обробітком землі. Мов оазис, в чистім полі Село зеленіє (Т. Шевченко); Ось під нами Черемош ізвився .. Словник української мови у 20 томах
  10. Село — Село́ іменник середнього роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  11. село — Оселя, поселення, (мале біля великого) присілок, (під містом) слобода, слобідка, підгородня; (заселене пересельцями) виселок; (на Кавказі) авул, (у Середній Азії) кишлак; П. сільська місцевість; (усе) ІД. всі жителі села; сільце, селище, сельбище, селитьба. Словник синонімів Караванського
  12. село — як брехня́ по селу́, перев. зі сл. іти́, жарт. Легко, швидко і т. ін. Я дописував дев’яносто шосту гумореску про алкоголіків. Робота йшла, як брехня по селу (А. Крижанівський). Фразеологічний словник української мови
  13. село — виїхати в село чи на село? Граматично можливі обидва варіанти – і з у, і з на, але кожен із них пов’язаний з певними змістовими відтінками. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  14. село — [сеило] -ла, м. (на) -л'і, мн. села, с'іл два сеила Орфоепічний словник української мови
  15. село — А, с. Неосвіченість, неотесаність. Та що з тебе візьмеш? Село... Таких речей не знати! ◇ Село, стерня, колгосп. Село моє, ти в пам'яті єдине — про обмеженість, неосвіченість. Словник сучасного українського сленгу
  16. село — -а, с. 1》 Населений пункт (звичайно великий) неміського типу, жителі якого займаються перев. обробітком землі. 2》 Сільська місцевість узагалі. 3》 збірн. Жителі села, сільської місцевості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  17. село — Назви, що виступають у ролі граматичної прикладки до слова село, виражені відмінюваним іменником, переважно узгоджуються з ним у відмінку: в селі Соболівці, біля села Долинівки. Літературне слововживання