семип’ядний

СЕМИП’Я́ДНИЙ, а, е, заст. Який має довжину сім п’ядей.

І шаблюка, мов гадюка, Й ратище-дрючина, І самопал семип’ядний Повис за плечима (Шевч., І, 1951, 281);

Удари запорожців з семип’ядних пищалей.. Димом затягло весь табір (Довж., І, 1958, 259).