серм’яга

СЕРМ’Я́ГА, и, ж., заст. Семиряга.

Свита із серм’яги; Вона хутенько накинула серм’ягу, зав’язала хустку і вийшла з хати (Л. Укр., III, 1952, 554);

Видно, хлопець уже знався з відвагою. Правда, плечі покриті серм’ягою (Мал., Звенигора, 1959, 236).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me