сигнальник
СИГНА́ЛЬНИК, а, ч.
1. Матрос або старшина, що веде спостереження за морем і повітрям, приймає та передає сигнали (у 1 знач.).
Вахтовий сигнальник доповів: — Дає [літак] сигнал: хоче розмовляти (Трубл., Шхуна.., 1940, 217);
Він постояв трохи біля сигнальників, які стежили за морем і небом (Ткач, Крута хвиля, 1956, 123).
2. На деяких виробництвах — робітник, що здійснює спостереження за чим-небудь і подає сигнали до певних дій.
В лісонасадженнях і садах для сигналізації застосовуються такі ж [як і на інших площах] сигнальні знаки, тільки на довших жердинах, які переносять по двоє сигнальників (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 83).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сигнальник — сигна́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сигнальник — -а, ч. 1》 Матрос або старшина, що веде спостереження за морем і повітрям, приймає та передає сигнали (у 1 знач.). 2》 На деяких виробництвах – робітник, що здійснює спостереження за чим-небудь і подає сигнали до певних дій. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сигнальник — СИГНА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Матрос або старшина, що веде спостереження за морем і повітрям, приймає та передає сигнали (у 1 знач.). Вахтовий сигнальник доповів: – Дає [літак] сигнал: хоче розмовляти (М. Словник української мови у 20 томах