сикати
СИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Від болю, холоду і т. ін., важко дихаючи, видавати звуки, які нагадують протяжну вимову звука «с».
За кілька хвиль тягла [Оришка] оберемок нового пруття, сикаючи, як залізе котра колючка у тіло (Хотк., II, 1966, 30);
Зразу ніжить [кримське сонце], а потім червоною фарбою криє.., а потім білує… І кається тоді неуважна людина, і сикає, і ахає, і охає (Вишня, І, 1956, 203);
// Вимовляти звуки «тс», закликаючи кого-небудь до обережності.
2. Випльовуючи що-небудь, видавати звуки, які нагадують протяжну вимову звука «с».
Удають [хлопчики] дорослих: спльовують крізь зуби, сикаючи (Хотк., II, 1966, 385).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сикати — си́кати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- сикати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Від болю, холоду і т. ін., важко дихаючи, видавати звуки, які нагадують протяжну вимову звука "с". || Вимовляти звуки "тс", закликаючи кого-небудь до обережності. 2》 Випльовуючи що-небудь, видавати звуки, які нагадують протяжну вимову звука "с". Великий тлумачний словник сучасної мови
- сикати — СИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Від болю, холоду і т. ін., важко дихаючи, видавати звуки, які нагадують протяжну вимову звука “с”. За кілька хвиль тягла [Оришка] оберемок нового пруття, сикаючи, як залізе котра колючка у тіло (Г. Словник української мови у 20 томах