силікати

СИЛІКА́ТИ, ів, мн. (одн. силіка́т, у, ч.).

1. Мінерали і синтетичні хімічні сполуки, що за складом є солями кремнієвих кислот.

Силікати, або солі кремнієвих кислот, у будові Землі відіграють велику роль. Вони становлять більшу частину гірських порід (Курс заг. геол., 1947, 56);

З усіх силікатів (солей кремнієвої кислоти) розчинні тільки силікати натрію і калію (Цікава хімія, 1954, 111).

2. Загальна назва виробів із таких мінералів або їх сполук (скло, фарфор, цемент, цегла і т. ін.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. силікати — силіка́ти [від лат. silex (silicis) – кремінь] солі кремнієвих кислот, дуже поширені серед природних мінералів (напр., слюда, тальк, азбест, польовий шпат тощо). Застосовують як будівельні матеріали, вогнетриви тощо. Практичне значення мають штучні С.: скло, фарфор, цемент, емаль тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. силікати — -ів, мн. (одн. силікат, -у, ч.). 1》 Мінерали і синтетичні хімічні сполуки, що за складом є солями силікатних кислот. 2》 Загальна назва виробів із таких мінералів або їх сполук (скло, фарфор, цемент, цегла і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. силікати — СИЛІКА́ТИ, ів, мн. (одн. силіка́т, у, ч.). 1. Мінерали і синтетичні хімічні сполуки, що за складом є солями кремнієвих кислот. Силікати, або солі кремнієвих кислот, у будові Землі відіграють велику роль. Словник української мови у 20 томах
  4. силікати — Неорганічні сполуки, солі кремнієвих кислот; поширений складник у скельних породах. Універсальний словник-енциклопедія