синовець

СИНОВЕ́ЦЬ, вця́, ч., діал.

1. Син.

— Чи ти купчик, чи купець, Чи купецький синовець? (Укр.. думи.., 1955, 240);

Маруся синовця родила (Сл. Гр.).

2. Син брата; племінник.

Раптом серед тяжкого бою великому гетьманові принесено вістку, що командир рейтарів Денгоф загинув у бою, що обидва молоді Жолкевські — син Ян та синовець, оточені турками, опинилися в безвихідді (Ле, Хмельницький, І, 1957, 444).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синовець — -вця, ч., діал. 1》 Син. 2》 Син брата; племінник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. синовець — ПЛЕМІ́ННИК (син брата або сестри), НЕ́БІЖ, СЕСТРИ́НЕЦЬ діал., СЕ́СТРИЧ діал. (син сестри); СИНОВЕ́ЦЬ діал. (син брата). — Дядьку! — обізвавсь було Василь. — Мовчи, племіннику; ти розкажеш опісля (Г. Словник синонімів української мови
  3. синовець — СИНОВЕ́ЦЬ, вця́, ч., діал. 1. Син. – Чи ти купчик, чи купець, Чи купецький синовець? (з думи); Маруся синовця родила (Сл. Б. Грінченка). 2. Син брата; племінник. Словник української мови у 20 томах
  4. синовець — синове́ць іменник чоловічого роду, істота син; син брата; племінник діал. Орфографічний словник української мови
  5. синовець — див. племінник Словник синонімів Вусика
  6. синовець — Синове́ць, -вця м. 1) Сынъ. І батько й матінка його.... пили, гуляли, веселились за щастя синовця свого. Мкр. Г. 61. Маруся синовця родила. Мкр. Г. 68. 2) Племянникъ, сынъ брата. Желех. Словник української мови Грінченка