синхронія

СИНХРОНІ́Я, ї, ж.

1. техн., книжн. Те саме, що синхроні́зм.

2. лінгв. Співіснування і взаємозалежність мовних явищ у будь-який історичний період.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синхронія — синхроні́я (від грец. συγχρονισμός – одночасність) 1. Співіснування мовних явищ в ту саму історичну епоху. 2. Те саме, що й синхронізм. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. синхронія — -ї, ж. 1》 тех., книжн. Те саме, що синхронізм. 2》 Співіснування, збіг у часі елементів якої-небудь системи; метод дослідження співвідношення між елементами в лінгвістиці, інших гуманітарних і соціальних науках; прот. діахронія. || лінгв. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. синхронія — СИНХРОНІ́Я, ї, ж. 1. техн., книжн. Те саме, що синхроні́зм. 2. Співіснування, збіг у часі елементів якої-небудь системи; метод дослідження співвідношень між елементами в лінгвістиці, інших гуманітарних науках; // Співіснування і взаємозалежність мовних явищ у певний історичний період. Словник української мови у 20 томах
  4. синхронія — синхроні́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови