ситуативний

СИТУАТИ́ВНИЙ, а, е. Викликаний певними умовами; який виник у певних умовах.

Емоції мають ситуативний характер, зумовлюваний обставинами, що склались у даний момент (Рад. психол. наука.., 1958, 293).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ситуативний — Чим розрізняються слова ситуативний і ситуаційний? Виражають неоднакові поняття. Ситуативний – викликаний певними умовами, обставинами. “Ситуативний характер депутатських об’єднань напередодні виборів” (з газети), ситуативне значення слова. Ситуаційний. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. ситуативний — ситуати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. ситуативний — [сиетуатиўнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. ситуативний — СИТУАТИВНИЙ – СИТУАЦІЙНИЙ Ситуативний. Викликаний певними умовами; який виникає за певних умов: ситуативне значення слова, ситуативний характер емоцій. Пох. ситуативність. Ситуаційний. У геодезії – який стосується ситуації – зображення на карті або плані рельєфу місцевості: ситуаційний план. Літературне слововживання
  5. ситуативний — СИТУАТИ́ВНИЙ, а, е. Викликаний певними умовами; який виник у певних умовах. Емоції мають ситуативний характер, зумовлюваний обставинами, що склались у даний момент (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  6. ситуативний — -а, -е. Викликаний певними умовами; який виник за певних умов. Ситуативне речення. Великий тлумачний словник сучасної мови