скалічіти

СКАЛІЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати калікою.

Літо За літом минає. Помарніла [мати], скалічіла, Ніхто й не пізнає. Та й кому там пізнавати Каліку убогу (Шевч., І, 1963, 230);

[Гаврило:] Тату й мамо, подаруйте Хомі хоч те ягня, що скалічіло (Кроп., IV, 1959, 148).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скалічіти — скалічі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скалічіти — скалічіти стати калікою (ст): Робив у лісі коло дерева та й скалічів (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. скалічіти — Скалічі́ти, -чі́ю, -чі́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. скалічіти — СКАЛІЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати калікою. Літо За літом минає. Помарніла [мати], скалічіла, Ніхто й не пізнає. Та й кому там пізнавати Каліку убогу (Т. Шевченко); [Гаврило:] Тату й мамо, подаруйте Хомі хоч те ягня, що скалічіло (М. Кропивницький). Словник української мови у 20 томах
  5. скалічіти — -ію, -ієш, док. Стати калікою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. скалічіти — СКАЛІ́ЧИТИСЯ (зазнати каліцтва, стати калікою), ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, СКАЛІЧІ́ТИ, ОКАЛІЧІ́ТИ розм., УКАЛІЧІ́ТИ (ВКАЛІЧІ́ТИ) діал. — Недок.: калі́читися. — Ти що то виробляєш? Хочеш скалічитися? (М. Словник синонімів української мови