скисати

СКИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СКИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. скис, ла, ло і ски́снув, нула, ло; док.

1. тільки 3 ос. Ставати кислим унаслідок бродіння; прокисати.

Досить додати трохи срібла до молока і воно не скисатиме протягом 4 — 5 днів (Хлібороб Укр., 5, 1966, 47);

— Ласощ кисне.. Скис і ваш мед, еге? (Вовчок, VI, 1956, 268);

Вони так злякалися вибуху, що поспішили виламати в бочці днище,— чим морочитися з тим молодим вином, доглядати його, поки перешумує,— хай краще воно скисне! (Кол., Терен.., 1959, 358);

*Образно. Параска переконувала флегматичну Ївгу, що тій пора заміж, бо скисне (Ю. Янов., Мир, 1956, 288).

2. перен., розм. Втрачати бадьорість, ставати млявим, бездіяльним, сумним; занепадати духом.

Втративши аудиторію, Роман Петрович швидко, просто на очах, в’яне і скисає (Коз., Сальвія, 1959, 20);

Пиши мені хоч по кілька слів щодня, а то я забуду свою обіцянку держати себе в руках і зовсім скисну (Коцюб., III, 1956, 179);

Вона вміла.. таке сказати, від чого миттю скис би й не такий селюк, як наш коваль Михайлик (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 344).

◊ Бода́й (щоб, неха́й і т. ін.) ти (він, вона́ і т. ін.) скис (ски́сла і т. ін.) — уживається для вираження досади, незадоволення тощо.

[Пріська (регоче):] А бодай ти скис! Отож таке й витіє й виплете (Вас., III, 1960, 89);

— Щоб вас парубки цілували! — Ат! нехай вони скиснуть! не діждуть цілувать нас (Морд., І, 1958, 110).