скопець

СКОПЕ́ЦЬ¹, пця́, ч. Людина, якій зроблено кастрацію.

Пішли розмови про те, що.. треба б обрати гідного царя, мався на увазі, може, хоч Роман, якого прозвали скопцем за надто голу бороду (Загреб., Диво, 1968, 259);

*Образно. Вибивши собі з голови обов’язок до щирої праці,.. відбивають [деякі письменники] у других охоту до праці, роблять їх такими ж скопцями моральними та слизняками, як і самі вони (Фр., XVI, 1955, 41).

СКОПЕ́ЦЬ², пця́, ч., діал. Дійниця.

Стовпилися [корови] разом.., чекаючи, аж прийде черга на кожду йти до сіней, перекусити смачного зілля і віддати в чистий скопець свій цілоденний запас молока (Фр., 1, 1955, 63).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скопець — скопе́ць 1 іменник чоловічого роду, істота кастрат скопе́ць 2 іменник чоловічого роду дійниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. скопець — 1. див. кастрат, холошений 2. це дійниця Словник чужослів Павло Штепа
  3. скопець — див. яма Словник синонімів Вусика
  4. скопець — КАСТРА́Т (кастрована людина або тварина); СКОПЕ́ЦЬ (чоловік); Є́ВНУХ (кастрований слуга в гаремі); ВАЛА́Х діал. (баран). І за що його, святого, мордували! ..Не говорить Ні сам сивий верхотворець, Ні його святії — Помощники, поборники, Кастрати німиє! (Т. Словник синонімів української мови
  5. скопець — Ско́пець: — дійниця [14;54] — дійниця, відро [9,I] — пастка для птиць, сильце [VIII] — скопець [14, с. 261] – “дійниця” [СБГ, ІІ, с. 225]; [ІЦ-2009] скопе́ць: сосудъ, въ который доятъ коровъ [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  6. скопець — СКОПЕ́ЦЬ¹, пця́, ч. Людина, якій зроблено кастрацію. Пішли розмови про те, що .. треба б обрати гідного царя, мався на увазі, може, хоч Роман, якого прозвали скопцем за надто голу бороду (П. Загребельний); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  7. скопець — I -пця, ч. Людина, якій зроблено кастрацію. II -пця, ч., зах. Дійниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. скопець — див. кастрат Універсальний словник-енциклопедія
  9. скопець — Скопець, -пця м. 1) = скоп. Н. Вол. у. 2) Дойникъ, родъ лоханки, кадочки. Шух. І. 251. 3) = копець 1. Конотоп. у. Словник української мови Грінченка