1. Словник української мови в 11 томах

скорення

СКО́РЕННЯ, я, с. Дія за знач. скори́ти, скоря́ти.

Мріяли [грецькі імператори] після скорення Болгарії посуватись далі — на північ і схід (Скл., Святослав, 1959, 205);

Жоліо-Кюрі — комуніст.. Комуніст — лауреат Нобелівської премії. Комуніст — великий знавець справи скорення атома (Рибак, Час.., 1960, 394).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скорення — ско́рення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. скорення — -я, с. Дія за знач. скорити, скоритися, скоряти, скорятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скорення — СКО́РЕННЯ, я, с. Дія за знач. скори́ти, скоря́ти. Мріяли [грецькі імператори] після скорення Болгарії посуватись далі – на північ і схід (С. Скляренко). Словник української мови у 20 томах