скоріше

СКОРІ́ШЕ, рідше СКОРІ́Ш, присл.

1. Вищ. ст. до ско́ро¹.

Піп хоче великого приходу, а сам жде, хоч би хто скоріше вмер (Укр.. присл.., 1963, 222);

— Іди, сину, щасливим.. Бережи здоров’я на чужині, про нас не забувай та скоріше вертайся (Стельмах, І, 1962, 472);

Усі товпились коло човнів, кожний хотів скоріш зайняти місце, примостити свої клунки (Коцюб., І, 1955, 350).

◊ Скорі́ше (скорі́ш) всьо́го — найімовірніше.

Ми, певне, не приїдемо, бо, скоріш всього, ми і на великдень тут зостанемось, щоб не перебивать Лілі учення (Л. Укр., V, 1956, 134).

2. Точніше, більшою мірою, в більшій мірі.

Я все ж таки трошки оптимістка, чи то скоріш прогресистка, і думаю, що світ іде не до гіршого, а до кращого (Л. Укр., V, 1956, 164);

Одержане завдання не було для нього тягарем, воно скоріше було йому благословенням і перепусткою в царину бажаних подвигів (Гончар, III, 1959, 432).

Скорі́ше (скорі́ш)…, ніж (ані́ж)… — уживається у порівняльному звороті із знач.:

а) краще, охочіше.

[Нартал:] Римлянин всяк загине сам скоріше, ніж варвару дасть волю (Л. Укр., II, 1951, 431);

б) більше.

Шукаючи очима, де б сісти, він тихо поніс свою загорнену у білий підрясник, скоріш жіночу, ніж чоловічу, постать до садової лавки (Коцюб., І, 1955, 314);

— Гордію Івановичу!.. Пізнавши скоріш з голосу, ніж з вигляду, Грибовського, переляканий Мандрика швидко зачинив двері (Довж., І, 1958, 371);

Вони [грузовики] скоріше нагадували кримські каруци, аніж машини дальнього слідування (Кучер, Голод, 1961, 435).