скрик

СКРИК, у, ч. Раптовий, уривчастий крик, вигук.

Скрик був голосний. Семенова мати була в садку й почула (Гр., Без хліба, 1958, 45);

Ген-ген на тім боці ставу ледь майорять серед ночі купальщиці.. Плескіт, дівочі пустотливі скрики, сміх (Головко, І, 1957, 450).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скрик — див. крик Словник синонімів Вусика
  2. скрик — -у, ч. Раптовий, уривчастий крик, вигук. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скрик — СКРИК, у, ч. Раптовий, уривчастий крик, вигук. Скрик був голосний. Семенова мати була в садку й почула (Б. Грінченко); Ген-ген на тім боці ставу ледь майорять серед ночі купальщиці .. Плескіт, дівочі пустотливі скрики, сміх (А. Головко). Словник української мови у 20 томах
  4. скрик — скрик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. скрик — КРИК (сильний різкий звук голосу), ПО́КРИК розм., ГУК розм., РЕ́ПЕТ розм., ЗІПА́ННЯ розм., ФУК діал.; СКРИК (раптовий, уривчастий); ГРИ́МАННЯ (погрозливий звук); ЛЕ́МЕНТ, ЛЕМЕНТУВА́ННЯ (перев. з плачем); ВИСК, ВЕ́РЕСК, ВЕРЕСКОТНЯ́ розм., ВЕРЕЩА́ННЯ розм. Словник синонімів української мови