скриплячий

СКРИПЛЯ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що скрипу́чий.

Найму собі волову двоколесу арбу і на цьому скриплячому інструменті поїду на роботу (Коцюб., III, 1956, 153).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скриплячий — -а, -е, розм. Те саме, що скрипучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скриплячий — скрипля́чий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  3. скриплячий — СКРИПУ́ЧИЙ (який утворює скрип; про голос — неприємний різкий), СКРИПЛИ́ВИЙ, СКРИПЛЯ́ЧИЙ розм., РИПУ́ЧИЙ. З-під коліс гарби скрипучих — Курява до небокраю (М. Рильський); Долітав скрипучий голос деркача (О. Словник синонімів української мови
  4. скриплячий — СКРИПЛЯ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що скрипу́чий. Найму собі волову двоколесу арбу і на цьому скриплячому інструменті поїду на роботу (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах