скульптура

СКУЛЬПТУ́РА, и, ж.

1. тільки одн. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну або рельєфну форму і виконуються способом витісування, виливання, різьблення, ліплення тощо з твердих чи пластичних матеріалів (каменю, металу, дерева, глини і т. ін.).

[Річард:] Ви хочете, щоб зрадив я скульптуру? Не можу я, бо зрадником не вдався (Л. Укр., III, 1952, 62);

Риси реалізму притаманні й античній літературі і скульптурі, і Рабле, і Боккаччо, і Аріосто, і Шекспіру, і Гете (Рильський, IX, 1962, 171);

Чимало творів живопису, графіки та скульптури присвячено самовідданій праці радянських людей у повоєнні роки (Мист., 1, 1958, 13).

2. Твір цього виду мистецтва (статуя, бюст, барельєф і т. ін.).

Хата, грубо збита з колод; великий коминок, на ньому бюст; статуетки і кілька уламків античної скульптури (Л. Укр., III, 1952, 7);

Вестибюль музею образотворчих мистецтв. Масивні сходи ведуть на другий поверх. Колони, дзеркало, кілька скульптур (Дмит., Драм. тв., 1958, 509);

// збірн. Сукупність таких творів.

Грецькі фавни й сатири можуть собі бути які хочуть бридкі, а проте ми любуємося ними в скульптурі (Фр., XVI, 1955, 296).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скульптура — -и, ж. 1》 тільки одн. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну або рельєфну форму і виконуються способом витісування, виливання, різьблення, ліплення тощо з твердих чи пластичних матеріалів (каменю, металу, дерева, глини і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скульптура — скульпту́ра (лат. sculptura) 1. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну форму і виконуються з твердих або пластичних матеріалів. 2. Назва окремого художнього твору цього виду. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. скульптура — скульпту́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. скульптура — СКУЛЬПТУРА – СТАТУЯ Скульптура. 1. Вид образотворчого мистецтва: антична скульптура, твори скульптури. 2. Твір цього виду мистецтва – статуя, бюст, барельєф тощо. Статуя, -ї, ор. -єю. Скульптурне зображення людини або тварини (переважно на повен зріст). Літературне слововживання
  5. скульптура — СКУЛЬПТУ́РА (вид образотворчого мистецтва), ПЛА́СТИКА. СТА́ТУЯ (скульптурне тривимірне зображення людини або тварини звичайно на повний зріст), СКУЛЬПТУ́РА, ФІГУ́РА, ПО́СТАТЬ. Античні статуї; Статуя Артеміди; Ми усі оточили Півколом скульптуру бійця (М. Словник синонімів української мови
  6. скульптура — Різьбарство, сницарство Словник чужослів Павло Штепа
  7. скульптура — СКУЛЬПТУ́РА, и, ж. 1. тільки одн. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну або рельєфну форму і виконуються способом витісування, виливання, різьблення, ліплення тощо з твердих чи пластичних матеріалів (каменю, металу, дерева, глини і... Словник української мови у 20 томах
  8. скульптура — Галузь образотворчого мистецтва; твори с. — тримірні композиції, виконані у різних матеріалах (камінь, дерево, метал, гіпс, глина, віск, лак, слонова кістка); 2 осн. різновиди: кругла с. і рельєф; залежно від функції... Універсальний словник-енциклопедія
  9. скульптура — Скульпту́ра, -ри, -рі; -ту́ри, -ту́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)