скупердя

СКУПЕРДЯ́, і́, ч. і ж., розм. Те саме, що скупердя́га.

Я ніяк не міг наважитися розстатися з своїм скарбом [ножем]. І я відмовив:— Ні, не дам! — Івась образився. — У? Скупердя! Усе б собі загарбав! (Гр., 1, 1963, 293).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скупердя — СКУПЕРДЯ́, і́, ч. і ж., розм. Те саме, що скупердя́га. Я ніяк не міг наважитися розстатися з своїм скарбом [ножем]. І я відмовив: – Ні, не дам! – Івась образився. – У? Скупердя! Усе б собі загарбав! (Б. Грінченко). Словник української мови у 20 томах
  2. скупердя — скупердя́ 1 іменник чоловічого роду, істота скупа людина розм. скупердя́ 2 іменник жіночого роду, істота скупа людина розм. Орфографічний словник української мови
  3. скупердя — СКНА́РА (надміру скупа, жадібна людина), СКУПИ́Й, СКУПА́Р рідше, СКУПІ́Й рідше, СКУПЕРДЯ́ГА підсил. розм., СКУПЕРДЯ́Й підсил. розм., СКУПЕРДЯ́ підсил. розм., СКУПЕ́НДРА (СКУПИ́НДРА) підсил. розм., СКУПЕНДРЯ́ГА (СКУПИНДРЯ́ГА) підсил. розм. Словник синонімів української мови
  4. скупердя — -і, ч. і ж., розм. Те саме, що скупердяга. Великий тлумачний словник сучасної мови