скуплювати

СКУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СКУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. ску́плять; док., перех., розм. Те саме, що ску́пчувати.

Усі, без різниці національності, скуплюють свої сили, щоб ввалити спільного ворога [самодержавство] (Коцюб., III, 1956, 283);

— Люди потребують віри,.. чогось певного,.. до чого б мали добиватися і скуплювати свою енергію (Фр., IV, 1950, 315);

Вона схилилася в ту хвилину над полотном і вигладжувала його в одному місці раз по раз своєю долонею, скуплюючи,.. як здавалося, всю свою увагу (Коб., III, 1956, 472).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скуплювати — -юю, -юєш, недок., скупити, -плю, -пиш; мн. скуплять; док., перех., розм. Те саме, що скупчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скуплювати — ЗБИРА́ТИ (когось, щось в одному місці), СКУ́ПЧУВАТИ, КУ́ПЧИТИ розм., СКУ́ПЛЮВАТИ розм., ЗГРОМА́ДЖУВАТИ розм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИ, КОНЦЕНТРУВА́ТИ, СТЯГА́ТИ, СТЯ́ГУВАТИ рідше, ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ (у великій кількості); ЗГАНЯ́ТИ, ЗГО́НИТИ, НАГАНЯ́ТИ... Словник синонімів української мови
  3. скуплювати — СКУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СКУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. ску́плять; док., кого, що, розм. Те саме, що ску́пчувати. Усі, без різниці національності, скуплюють свої сили, щоб ввалити спільного ворога [самодержавство] (М. Словник української мови у 20 томах
  4. скуплювати — ску́плювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови