1. Словник української мови в 11 томах

славка

СЛА́ВКА, и, ж. Невелика співоча пташка, що має бурувате забарвлення і гніздиться звичайно на землі.

Скільки веселого птаства жило, пурхало, перекликалося в гущавині!.. Нижче, ховаючись десь у листві, настроював голос соловей, озивалася славка, перестрибували з гілки на гілку синиці (Гончар, Таврія, 1952, 167);

У густому листі посвистувала славка (Коп., Вибр., 1948, 164).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. славка — сла́вка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. славка — -и, ж. Невелика співоча пташка з родини славкових, що гніздиться переважно на гілках кущів, на високих стеблах трави, іноді – на землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. славка — СЛА́ВКА, и, ж. Невелика співоча пташка, що має бурувате забарвлення і гніздиться звичайно на землі. Скільки веселого птаства жило, пурхало, перекликалося в гущавині!.. Словник української мови у 20 томах