славослів’я

СЛАВОСЛІ́В’Я, СЛАВОСЛО́В’Я, я, с. Прославляння кого-, чого-небудь у піснях, промовах і т. ін.

Всі, хто сидів ближче до князя, підхоплювали славослов’я, один поперед одного прагнули.. проголосити здравицю на його честь (Загреб., Диво, 1968, 549);

// Надмірне вихваляння кого-, чого-небудь.

Якщо рецензенти ухилятимуться від об’єктивних оцінок.., тоді наша критика перетвориться в нікому не потрібне славослів’я (Літ. Укр., 19.I 1965, 3);

— Слово честі, втечу зараз звідси, коли він не перерве цього потоку славослов’я (Козл., Мандрівники, 1946, 74).