сласно
СЛА́СНО. Присл. до сла́сний.
Ніздрі його сласно затремтіли (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 355);
Карпович сам, Хоч аскетичним славиться життям, Муркоче сласно, ніби кіт в пічурці (Рильський, II, 1956, 42);
Не тим погоріли, що сласно їли, а там, що не гляділи (Номис, 1864, № 7239);
Я б покликав лісоруба, Та зрубав одного дуба, Та на інші два зложив, Та отих, хто сласно жив,— Всіх царів, панів, гульвісів На дубах отих повісив (Перв., Райдуга.., 1960, 96).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сласно — сла́сно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- сласно — Присл. до сласний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сласно — СЛА́СНО. Присл. до сла́сни́й. Ніздрі його сласно затремтіли (Ю. Смолич); Карпович сам, Хоч аскетичним славиться життям, Муркоче сласно, ніби кіт в пічурці (М. Словник української мови у 20 томах
- сласно — Сласно нар. Лакомо. К. ХП. 63. Не тим погоріли, що сласно їли, а тим, що не гляділи. Ном. 7239. Сласно їла. Славяносерб. у. Словник української мови Грінченка