1. Словник української мови в 11 томах

слизити

СЛИЗИ́ТИ, и́ть, недок., розм.

1. Бути, робитися слизьким.

Шлях слизить після мряки (Сл. Гр.).

2. Те саме, що слези́ти.

Ідемо до річечки, що текла або слизила внизу край вигону, серед очерету та осоки (Н.-Лев., VI, 1966, 93);

— Слизить вода, осувається порода… але хіба це новина? То ж звичайні умови для шахтобудівника (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 198);

Там [на схилі двох гір] слизило невеличке джерельце й була змога воду пити досхочу (Ле, Міжгір’я, 1953, 154).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слизити — слизи́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. слизити — -ить, недок., розм. 1》 Бути, робитися слизьким. 2》 Те саме, що слезити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. слизити — СЛИЗИ́ТИ, и́ть, недок., розм. 1. Бути, робитися слизьким. Шлях слизить після мряки (Сл. Б. Грінченка). 2. Те саме, що слези́ти. Ідемо до річечки, що текла або слизила внизу край вигону, серед очерету та осоки (І. Словник української мови у 20 томах
  4. слизити — Слизити, -зю́, -зи́ш гл. 1) Дѣлаться скользкимъ. Шлях слизить після мряки. Канев. у. 2) Течь, сочиться. см. слезити. Ота свічка, то хоч би вона тобі слизила, так ані трохи. Канев. у. Словник української мови Грінченка