1. Словник української мови в 11 томах

слобідський

СЛОБІДСЬКИ́Й, а́, е́. Стос. до слободи і слобідки.

Біля слобідської церкви вже купками стояли люди (Тулуб, В степу.., 1964, 486);

Шура безперестану цокотіла, розповідаючи слобідські новини (Добр., Тече річка.., 1961, 217);

// Який живе у слободі, слобідці.

Слобідські хлопці — шевців Казімірка та млинарського слюсаря Федько — лазили вже тим [підземним ходом], що до річки (Смолич, II, 1958, 51);

// у знач. ім. слобідськи́й, ко́го, ч. Той, хто живе у слободі, слобідці.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слобідський — слобі́дський прикметник слобідськи́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. слобідський — -а, -е. Стос. до слободи і слобідки. || Який живе у слободі, слобідці. Слобідські козаки. || у знач. ім. слобідський, -кого, ч. Той, хто живе у слободі, слобідці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. слобідський — СЛОБІДСЬКИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до слободи (у 1 знач.); // у знач. ім. слобідськи́й, ко́го, ч. Той, хто живе у слободі, слобідці. 2. Стос. до слободи (у 2 знач.), слобідки. Біля слобідської церкви вже купками стояли люди (З. Словник української мови у 20 томах
  4. слобідський — Слобідськи́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. слобідський — Слобідський, -а, -е Слободскій, сельскій. Словник української мови Грінченка