1. Словник української мови в 11 томах

словенці

СЛОВЕ́НЦІ, ів, мн. (одн. слове́нець, нця, ч.; слове́нка, и, ж.). Південнослов’янський народ, який становить основне населення Словенії, що входить до складу Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії.

Югославію населяють споріднені між собою народи південнослов’янської групи: серби, хорвати, словенці, босняки, македонці, чорногорці (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. словенці — СЛОВЕНЦІ – СЛОВІНЦІ – СЛОВЕНИ Словенці, -ів, мн. (одн. словенець, -нця). Південнослов’янський народ, що становить основне населення Словенії. Словінці, -ів, мн. (одн. словінець, -нця). Західнослов’янська етнічна група, що живе в Польщі. Словени, -ів, мн. Літературне слововживання
  2. словенці — -ів, мн. (одн. словенець, -нця, ч.; словенка, -и, ж.). Південнослов'янський народ, який становить основне населення Словенії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. словенці — СЛОВЕ́НЦІ, ів, мн. (одн. слове́нець, нця, ч.; слове́нка, и, ж.). Південнослов'янський народ, який становить основне населення Словенії. Словенці живуть в Італії, Австрії, Угорщині, США (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах