слововжиток
СЛОВОВЖИ́ТОК, тку, ч. Те саме, що слововжива́ння.
Традиційна книжна літературна мова [на кінець XVII ст.], як і раніше, не мала єдиних, упорядкованих правил, що регулювали б її граматичні норми і слововжиток з урахуванням змін, які сталися під впливом народної мови (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 109);
Етюд — це передусім чіткість думки, стрункість викладу. Невеликий розмір вимагає найвиразнішої образної мови, бездоганного слововжитку (Літ. Укр., 18. VI 1965, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- слововжиток — слововжи́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- слововжиток — -тку, ч. Те саме, що слововживання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- слововжиток — СЛОВОВЖИ́ТОК, тку, ч. Те саме, що слововжива́ння. Традиційна книжна літературна мова [на кінець XVII ст.], як і раніше, не мала єдиних, упорядкованих правил, що регулювали б її граматичні норми і слововжиток з урахуванням змін... Словник української мови у 20 томах