слюдяний

СЛЮДЯНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до слюда́.

Ми не знаємо ніякої реакції (у природі та в лабораторії), при якій алюмосилікати з хлоритовим ядром безпосередньо переходять в алюмосилікати з слюдяним ядром чи навпаки (Вибр. праці В. І. Вернадського, 1969, 39);

// Який містить слюду.

Іноді в пісковиках, поряд з зернами кварцу, зустрічаються й інші мінерали, якщо каолін, то — це каоліновий пісковик, а коли в пісковику є слюда, то — слюдяний пісковик і т. д. (Курс заг. геол., 1947, 69);

// Зробл. із слюди; вигот. із використанням слюди.

В радіотехніці застосовуються слюдяні конденсатори (Курс фізики, III, 1956, 44);

Чумак сів обережно на лаву під слюдяним віконцем (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 176);

Олексій запустив руку в спідню кишеню свого плаща і дістав звідти коричневий слюдяний футляр (Логв., Літа.., 1960, 55);

// Який виготовляє вироби із слюди або з використанням слюди.

Ленінградська слюдяна фабрика.

2. Який нагадує слюду, схожий на слюду (блиском, прозорістю, шаруватістю і т. ін.).

Слюдяними плівками намерзав уздовж берегів перший лід (Тулуб, Людолови, II, 1957, 156);

Минула ще добра година, доки відлетів останній шершень. Затихли дзижчання і шелест слюдяних крилець (Донч., V, 1957, 80);

Телятко, зробивши своє нехитре діло, зацокотіло слюдяними копитечками по долівці, дитячими очима вставилося на вогонь (Тют., Вир, 1964, 507).