1. Словник української мови в 11 томах

смердячий

СМЕРДЯ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що смердю́чий.

Всі полягли, мов поросята В багні смердячому (Шевч., II, 1963, 83);

Смердячі дими.. запирають віддих (Ков., Тв., 1958, 38);

— Привела [справа] пана доктора аж на нашу смердячу Кінську… (Вільде, Сестри.., 1958, 421);

[Пан Стась (до людей):] Я всіх вас із вашим смердячим кодлом на Сибір спроваджу (Вас., III, 1960, 219);

Петрусь прочитав голосно: «Стара собако, смердячий одуде, мурмило, Тюхтію Івановичу, солом’яне опудало!» (Н.-Лев., III, 1956, 338).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смердячий — смердя́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. смердячий — (запах) тухлий, гнилий, смородливий, кн. сморідний; П. огидний, бридкий; ЛАЙ. паскудний, падлючий. Словник синонімів Караванського
  3. смердячий — див. смердючий Словник синонімів Вусика
  4. смердячий — -а, -е. Те саме, що смердючий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. смердячий — СМЕРДЯ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що смердю́чий. Всі полягли, мов поросята В багні смердячому (Т. Шевченко); Смердячі дими .. запирають віддих (С. Ковалів); [Пан Стась (до людей):] Я всіх вас із вашим смердячим кодлом на Сибір спроваджу (С. Словник української мови у 20 томах
  6. смердячий — Смердю́чий і смердя́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)