1. Словник української мови в 11 томах

смітина

СМІТИ́НА, и, ж. Частинка сміття.

*Образно. Понюхала [Екбаль-ганем] білила і вернула перекупці, коротко мовивши: «Не треба». — І певне, що не треба! — несподівано палко підхопила перекупка,— пробач смітині з-під твого порога! Я ж і сама бачу, що ти й так біліша від лілеї (Л. Укр., III, 1952, 714).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смітина — сміти́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. смітина — -и, ж. Частинка сміття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. смітина — СМІТИ́НА, и, ж. Частинка сміття. * Образно. Понюхала [Екбаль-ганем] білила і вернула перекупці, коротко мовивши: “Не треба”. – І певне, що не треба! – несподівано палко підхопила перекупка, – пробач смітині з-під твого порога! Я ж і сама бачу, що ти й так біліша від лілеї (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах